Як і чому носили вишиванки видатні українці

Починаючи з другої половини ХІХ століття, вишита сорочка стає чимраз поширенішою у середовищі української інтелігенції. Дослідниця української міської одягової культури Марина Олійник про це каже так: «Це явище слід розглядати в контексті європейської хвилі захоплення елітою культурою власного народу, яке виникло на ґрунті революцій 1848-1849 рр., що увійшли в історію під назвою «Весна народів».

Також дослідниця наголошує, що в українській культурі саме Тарас Шевченко утвердив значення та вагомість народного одягу як одного з символів української самосвідомості.

Які ж письменники полюбляли одягати елементи традиційного народного одягу і в яких ситуаціях? Як правило, вишита сорочка чи інші елементи народного одягу «ставала в нагоді» в особливо урочистих ситуаціях (публічні збори, віча, виступи тощо) – там, де вишита сорочка буде не просто виразником іміджу, а переконливо засвідчить національні переконання свого власника.

Михайло Петрович Старицький

Так, один із найвидатніших композиторів України, Микола Лисенко, згадує, як вони з Михайлом Старицьким ішли купатися до млина, були у вишитих сорочках.

Про Михайла Старицького збереглися такі цікаві свідчення (щодо його любові до народного одягу): він «жива реклама українця для того часу, коли все українське штучно заховували, або само воно соромливо ховалося» (О. Лотоцький). Влучна характеристика, яка прочитується і з паралелями на сучасність, чи не так?

Леся Українка, Михайло Косач, Маргарита Комарова. Одеса, Серпень 1889 рік

У родині Лесі Українки вишитий одяг був не просто у пошанівку, він промовисто свідчив про те, що Косачі та Драгоманові – українці душею. Вони влаштовували цілі родинні фотосесії у народних строях і своїм прикладом засвідчували, наскільки це красиво і виразно.

Мати Лесі Українки, письменниця Олена Пчілка, першою в Україні порушила проблему фахового дослідження орнаментики українських вишивок (праця «Український народний орнамент: вишивки, тканини, писанки» (1896).

Олена Пчілка у волинському строї. 1875 рік

Іван Франко вишиванки не просто полюбляв, а мав їх велику кількість і одягав до особливо урочистої нагоди. Він першим одягнув вишиту сорочку до повсякденного піджака. Те, що нам зараз здається таким гармонійним і звичним – у його часи сприймалося як сміливий експеримент.

Як свідчать спогади його рідних, Іван Франко «відрізнявся од загалу своїм костюмом – вишиваною сорочкою серед пишних комірців і краваток». Вишиваних сорочок у письменника «було завжди під достатком, – розповідала донька Анна. – Це були майже все дарунки його приятелів, приятельок, співпрацівників не тільки із Західної України, але й з Великої України. Між цими сорочками була сорочка від Олени Пчілки, від Трегубової, Альбрант, Алчевської, Кобринської, Уляни Кравченко, Бохенської і багато інших».

Іван Якович Франко

Осип-Юрій Федькович

Навіть при вимові «Юрій Федькович», в уяві постає хрестоматійний образ у сардаку, і це не художній вимисел. Ще в часи армійської служби у австрійському війську Юрій Федькович зберігав як реліквію комплект гуцульського одягу і демонстрував його у особливих випадках. А обговорюючи з К. Горбалем перспективи можливої служби, заявляє ультимативно: надалі має намір ходити тільки у сардаці та й гуцульській крисані. Таким він і запам’ятався – яскравим, волелюбним, чутливим до суспільного контексту. Федьковичезнавиця Лідія Ковалець у праці «Юрій Федькович як маніфест одягу своїх краян» приходить до висновку: це не епатаж, це інстинкт самозбереження.

Марко Черемшина

Марко Черемшина один із найболючіших уроків підліткової ініціації засвоїв у Коломийській гімназії. Вихований в самому серці Карпат, він отримав від діда і баби омріяний подарунок: «Ще я був малим приземком, як дід і баба справили мені всю парубоцьку ношу, і капелюх з павами, і онучі крашені, і нараквиці вовняні».. І ось 14-річним парубком у щонайкращому (в його розумінні) одязі він вперше переступає поріг гімназіального класу, де всі учні – міщани переважно, у сірих костюмах і з іншими зачісками. Вони стали сміятися з нього, бо малий Іван-Марко виглядав для них надто екзотично. А він же «затявся», бо навіть змусивши себе одягнути форму гімназиста, почував себе в ній, ніби у чужій шкірі.

Згодом уже поважним студентом Віденського університету, а ще згодом – відомим письменником та адвокатом, він одягне вишивану сорочку ще не раз. І той його вибір означатиме одночасно все: і естетику (а в ній Черемшина тонко розумівся), і національну приналежність, і той самий інстинкт самозбереження, який так влучно відзначила Лідія Ковалець.

Середовище інтелігенції привнесло українській вишитій сорочці, окрім утилітарного, сакрально-обрядового, символічного ще один аспект – національний. Одягнувши народні строї і засвідчивши у такий спосіб симпатію народній культурі, українська еліта продемонструвала силу традиційного одягу як символу і в дипломатичній сфері, і в громадсько-суспільній, і в мистецькій.

Символічно, але співзасновницею відомого і улюбленого багатьма свята – Всесвітній день вишиванки – є також письменниця: чернівчанка Леся Воронюк.

Народний одяг як маркер рідності, як вияв шляхетності і як спосіб підкреслити неповторність свого образу, запам’ятатися – все це можна відчитати з промовистих світлин української інтелігенції у вишитих сорочках.

І кожна світлина розповідає індивідуальну історію, таку виразну на загальному тлі..

Іванна СТЕФ’ЮК,

кандидатка філологічних наук,

членкиня Національної спілки письменників України,

наукова співробітниця Снятинського літературно-меморіального

музею Марка Черемшини,

кураторка етнографічного проєкту «Спадщина»,

завідувачка науково-методичного відділу дослідження та популяризації традиційної культури

Буковинського центру культури і мистецтва

 

ДЖЕРЕЛА:

1. Олійник Марина. Український одяг у системі міської культури Києва (друга половина ХІХ – початок ХХІ століття). – Київ: Видавництво ІМФЕ, 2017.

2. Ковалець Лідія. Юрій Федькович як маніфестант одягу своїх краян [Електронний ресурс]. – Точка доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua/.../38007/14-Kovalets.pdf...

3. Черемшина Марко. Моя біографія [Електронний ресурс]. – Точка доступу: https://sites.google.com/.../moa-biografia-marko-ceremsina

** За цінні консультації авторка нарису щиро дякує літературознавцю, літературному критику, заслуженому працівникові культури України Євгену БАРАНУ та кандидатці філологічних наук, професорці Світлані БОГДАН