Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932–1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії нашої держави. Народ України пам’ятає сторінки свого життя, але з часом відійдуть у небуття свідки тих трагічних подій Великого Голодомору. Тому варто робити все, щоб їхні нащадки, особливо молодь, знали про ті лихоліття, свято берегли їх у своїй пам’яті в ім’я того, щоб таке страшне минуле ніколи не повторилося.
Подіям Голодомору 1932-33 років було приурочено чергове засідання читацького клубу «Старшокласник» у формі історичної години «Голодомор – невиплакані сльози України»», яку провела бібліотекар Сокирянської дитячої бібліотеки Тетяна Овчар з учнями 6–Б класу місцевої гімназії (класний керівник – Яна Бабін).
Присутні ознайомилися з трагічними сторінками тих страшних подій української історії, зокрема й фактами Голодомору безпосередньо у нашому краї. В уяві кожного постали жахливі картини: опухлі й змучені від голоду діти, зневірені та знедолені дорослі...
Голодомор 1932-1933 років в Україні назавжди залишиться в нашій пам’яті, як одна з найстрашніших сторінок минулого, тому що пам’ять – це нескінченна книга, в якій записано все життя: і життя людини, і життя країни.
Тетяна ІКОНЕН,
завідувач Сокирянської районної
дитячої бібліотеки
{gallery}2017/November/58{/gallery}