Роз’єднані століттями

Колись давно нашу неньку-Україну розірвали на шматки. Поневолювачі нав’язували нам свої звички, мову і традиції. А наші кращі сини й доньки змушені були проливати кров один одного за інтереси чужинських царів, хоч завжди прагнули відродити власну державу.

Нарешті втілилася віковічна мрія українського народу. На уламках царської Росії постала Українська Народна Республіка, а на теренах бувшої імперії Габсбургів утворилася Західноукраїнська Народна Республіка. І хоча іноземні поневолювачі робили все для того, щоб витравити з душ українців відчуття єдності, воно ніколи не згасало.

Саме в буремні роки війни двох імперій українська нація в єдиному пориві піднялася на боротьбу не за російські чи австрійські інтереси, а за Соборну єдину державу, де знову з’єднаються в одній хаті діти й матері України.

22 січня 1919 році на Софійській площі у злотоверхому Києві рівно о 12.00 залунав урочистий перегук дзвонів, і замайорів Київ синьо-жовтими прапорами. І билися тоді в унісон серця з обох сторін Збруча. Відірвані століттям один від одного, українці знову поєдналися в одній державі, адже коли ми разом, ми сильні духом. Наша сила, наше майбутнє в єдності, бо відстань не має значення. Ми зробимо нашу державу сильною та незалежною тільки разом!

З днем Соборності, Україно!