Новини

ЗАПРОШУЄМО НА ПРЕЗЕНТАЦІЮ УНІКАЛЬНОГО ГУЦУЛЬСЬКОГО РОМАНУ

АНОНС 

Перший роман, повністю написаний на діалекті Буковинської Гуцульщини – це важлива подія для усіх, хто цінує традиційну культуру, зокрема мовний її вимір – діалекти. Авторка роману – Марія Кермач, вона філігранно виповіла історію чотирьох поколінь буковинського роду крізь призму суспільства і традицій. Пані Марія - дослідниця діалекту, карпатського плотогонства, тонко знає народну кухню, прекрасна писанкарка і носійка правдивих традицій. Її чоловік, Юрій Кермач оберігає і розвиває старовинні гуцульські коляди. Саме з їхньої легкої руки відбуваються найцікавіші наші експедиції у Розтоки. Ті самі Розтоки, звідки родом геніальна Марія Матіос.

Роман Марії Кермач "Анна" - то жива душа, то стихія народної мови і то гуцульська натура - робітна, мовчазна і така багата у своїх традиціях вікових. То пам’ять про предків. То музей живої народної мови.

Вийшла книжка у видавництві «Discursus», редакторка роману – кандидатка філологічних наук, кураторка етнографічного проєкту «Спадщина» Буковинського центру культури і мистецтва Іванна Стеф’юк.

Презентація роману Марії Кермач «Анна» відбудеться 1 жовтня у Буковинському центрі культури і мистецтва (м. Чернівці, вул. Й. Главки, 1-а). Час події –15.30.

Лиш услухайтеся в слова з роману: "Анна повела очєма по хаті. На стінах був великий рєд мальованих терелів і два файні образи. Лавиці були такі широкі, шо на них можно було спати. Глинєна піч помашшєна глеєм і така чиста, єкби на ню мали вивертати кулешу. Дівочки або знали огрозу, або завстидалиси, бо сиділи, так тихо, єк муха за лубом.

Парасочка ні про шо з домашними си не договорєла, лиш сказала шо лішєї Анничку закім, а там буде видко. У йкийс чєс мала прийти договоритиси за певний рахунок або забрати її д’хаті. А согодне уже бесіду не розчинала, бо днина зайшла делеко за полудне, сонечко праведне уже подалоси на захід, а з Рошишного до Бочкова траба було добре махати три-штири годині, аби уздрітиси в хаті. Вни роздєкувалиси і Парасочка пішла, а Анна лишиласи на симбрили.

У неї і гадки не було, шо тут застрєгне на довгих тринадцєть років. Шо високо у горах, де у сусідстві жиют дожі із сонцем, де вітри гонют сиві череди хмар і білі отари снігів делеко, аж за гребінь Рошишного, у лісах виют вовки і співают пташки, коло хат іграют скрипки і сумуют трембіти, співают і плачут гуцули, пройдут її найкрашші молоді роки. Шо тут пізнає правду і кривду, добро і зло, радість і смуток"...

Запрошуємо вас прийти на презентацію і відкрити собі правдиву стихію народної мови і звичаю.