Новини

БУКОВИНСЬКИЙ ВІНОК СТАВ ГОЛОВНИМ ГЕРОЄМ КОЛОРИТНОГО ЕТНОПЕРФОРМАНСУ

На Буковині наречена має на голові два вінки, і справжній – невидимий. Той перший вінок, що відіграє захисну роль, шиє родина під головуванням весільної матки і кожен етап його пошиття супроводжується піснями. Хто обізнаний з весільними традиціями, слушно зауважить: але ж так не лише на Буковині – вінок шиють і молодим з Покуття, і з Поділля, і з Опілля.. І це є чиста правда – різнитися може технологія чи супровідні обрядові тексти, але суть незмінна. Це вінок-талісман, родинний оберіг, а тому він «ховається» від чужого ока під пишним урочистим вінком, який виготовляють майстрині на замовлення, а не родичі.

А ось другий вінок – це як паспорт. Бачимо німбоподібний вінок з гусячого пір’я – впізнаємо молоду з Великого Ключева, бачимо вінок-восковицю – припускаємо, що перед нами подолянка, а якщо бачимо вінок-коронку з пучком ковили – сумніву немає, що ми побачили буковинську наречену у традиційному строї. Оцей «вінок, що рухається» в минулі часи на Буковині був не суто весільним, а швидше урочистим – його вбирала на данець чи храмове свято засватана дівчина, вбирала вона його на великі свята громади (наприклад, січові представлення), у вінках з ковилою буковинки вітали цісаря у Відні на свято в його честь (1908). У цьому вінку наречена йде кликати на весілля. Щоправда, якщо сто років тому такий вінок був притаманний буковинським селам від Дністра і до Черемошу (окрім Буковинської Гуцульщини), то зараз тільки чотири села зберегли живу традицію носіння буковинського урочистого вінка з ковилою – це Рідківці, Топорівці, Магала та Чорнівка. Зараз буковинський урочистий вінок з ковилою входить до обласного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини.

Насправді традиції дуже крихкі і чутливі до викликів часу, і один з кращих способів зберегти їх – це відтворення з покроковим пізнанням тонкощів. Саме для цього громадська організація «Вишиваний дивотвір», яка під керівництвом Одарки Кучерявої постійно відтворює і популяризує нашу традиційну культуру, у співпраці з Буковинським центром культури і мистецтва організували етнографічний перформанс «Традиції буковинських весільних вінків». Перформативний формат дозволив учасникам та гостям свята обмін етнографічними знаннями – адже, як відомо, в кожному з сіл є свої обрядові приписи і вони різняться. Упродовж заходу відтворено обряд вінкоплетення по-п’ядиківськи (цим напрямком керувала Наталія Боднар). Важливо зауважити, що на Буковині для вінкоплетення барвінок зривають через спеціальний обрядовий калач з діркою посередині, такий калач називається бервінкóвий, а сама обрядодія – «рвати бервінок через калач». І спеціальними обрядовими словами барвінок перепрошують, що змушені будуть його потривожити і зірвати, і цей барвінок поклоном просять першим на весілля:

 Ой бервінку-бервіночку,

Бервіночку-татку,

Допровадь ми весілєчко

В доброму порядку…

Обрядові пісні для гостей перформансу виконував співочий гурт «Зозуля» (село П’ядиківці Неполоковецької ТГ).

Друга частина перформансу показала відвідувачам, як молодій зашивають вінок, тобто іншими словами – як закріпити вінок з ковилою на голові нареченої. Майстриня з пошиття таких унікальних вінків Галина Вівчарюк каже: «Я дуже хочу, аби про нашу традицію знали і відроджували. Бо старших майстринь з роками меншає, і їхні знання часто йдуть у засвіти разом з ними. А це наша унікальна традиція, бо за цим вінком відразу видко – іде буковинка. Це все непросто – що заготовити ковилу складно, а що зібрати вінок. Але котра дівчина мала його на голові – вона не забуде то дивне, чудесне відчуття. Шовкова трава, як у нас кажуть на ковилу, рухається на голові що від вітру, що в танці. І це словами не передати, наскільки красиво. Кожен вінок має свою красу – але мені найближчий наш. І того я хочу навчити».

Етноконсультантами усіх етапів перформансу стали очільник нашої установи, заслужений діяч мистецтв України Микола Шкрібляк (котрий також глибоко і душевно втілив роль весільного батька), та кураторка етнографічного проєкту «Спадщина», завідувачка науково-методичного відділу дослідження та популяризації традиційної культури БЦКМ, кандидатка філологічних наук Іванна Стеф’юк.

Організаторка заходу Одарка Кучерява так описала враження від проєкту: «Дорогі буковинці! Дякувати усім добрим небесним силам й творчій спільноті - у Чернівецькому обласному музеї народної архітектури та побуту відбувся етноперформанс «Традиції буковинських весільних вінків». Це був запис відеоверсії про збереження та популяризацію народних традицій нашого краю, обрядового вінкоплетення зокрема!

Молодий та молода, вінчальні батьки, мати й батько тай файні свашки з гостями буковинськими піснями супроводжували обряд пошиття оберегового барвінкового вінка для молодої і молодого з Кіцманщини.

Вінок, що рухається пришивали на голову топорівській нареченій.

Дякую вам, дорогі мої, що ми це зробили задля збереження українськоі культури! Слава Україні!».

Головні обрядові ролі виконували:

-         батьки молодих – Одарка Кучерява та Микола Шкрібляк;

-         вінчальні батьки молодих – Марія та Денис Ващуки;

-         наречені з Кіцманщини – Тетяна Петришина та Олег Коляківський;

-         наречені з Топорівців – Іванна Шульгіна та Олег Колянківський;

-         дружки: Любов Шилюк, Олена Ясінська, Альона Біла, Людмила Мельник, Алла Каштелян, Марія Даскалюк;

-         свашки: Валентина Ілюк, Лариса Боднар, Одарка Бугай, Ольга Дяченко, Наталія Боднар.

Відеоверсію перформансу організатори готують для оприлюднення, стежте за нашими новинами.

 Фото авторства колективу БЦКМ, Альони БІЛОЇ,

а також із персональних сторінок Одарки КУЧЕРЯВОЇ та Іванни ШУЛЬГІНОЇ

 

• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
•