Новини

Пам’яті канадського художника українського походження Миколи Бідняка

img-o2Задля пошанування видатних українців Буковинський центр культури і мистецтва упродовж багатьох років проводить обласні тематичні виставки-конкурси творчих робіт учнів художніх шкіл та образотворчих відділів шкіл мистецтв. Попередні конкурси були присвячені видатним постатям – Ользі Кобилянській, Юрію Федьковичу, Миколі Івасюку, Іванові Франку, Михайлові Івасюку, Августі Кохановській, Володимиру Івасюку.

Цьогорічна, восьма виставка, присвячена 90-річчю від дня народження канадського художника українського походження, лауреата Національної премії ім. Т. Шевченка Миколи Бідняка. Цей захід проводиться для консолідації, розвитку історичної свідомості українського народу, зокрема молодого покоління, збереження національної пам’яті та належного відзначення і вшанування пам’ятних дат, ювілеїв українських та буковинських митців. Експозиція включає у себе 87 оригінальних учнівських робіт, присвячених життю і творчості художника, а також копій його творів.

Представлені творчі доробки учнів – портрети, пейзажі, ведута, натюрморти, баталії, сюжетні композиції, ікони, виконані у різних техніках графіки, живопису та творів декоративно-ужиткового мистецтва на основі творчості митця.

Батько Петро Бідняк родом із села Ленківці, що під Чернівцями. На початку двадцятого століття, шукаючи кращої долі, емігрував до Канади. У місті Торонто 1 лютого 1930 р. народився майбутній живописець, графік світового рівня – Микола Бідняк. У 1936 р. маленький Микола побував у родичів на батьківщині батька – Буковині. Згодом у 1940 роках родині довелося втікати від радянської влади на захід. У 1945 році стався той самий фатальний випадок, коли Микола працюючи на полі підірвався на міні, що лишилася від часів Другої Світової війни, утративши обидві руки та око. Маючи великий дар від Бога та неабиякий хист до малювання, хлопчина вчиться малювати вустами і досягає своєї мети… Тільки йому одному відомо, як важко давалися перші копії картин. Та може саме вони стали порятунком для М. Бідняка – не дали озлобитися на увесь світ зболеній душі, збайдужіти через особисту трагедію.

Біднякові вдалося повернувся до Канади, але він не застав у живих свого батька. У 1950-54 роках навчався в Інституті технології і мистецтва (Едмонтон), 1956-58 рр. – Онтарійському коледжі мистецтва в Торонто. З 1958 року Микола Бідняк професійно працював у галузі живопису, графіки та монументального мистецтва. Ці напрями представлені роботами: «Отець Алимпій» (1971), «Коронація Данила Галицького» (1971), «Богородиця з дитям» (1973), «Дума про Полікарпа Туху» (1974), «Шураві» (1974), ікона «Богородиця» (1981), «Спас» (1987), «Ангел», «Апокаліпсис», «Гонта» (усі – 1988), «Богоматір» (1989), «Святий Володимир», «Святий Юр», «Жовтень» (усі – 1990), ікони «Чорнобильська Богоматір», «Ангел над Львовом» (обидві – 1992), «Стерня», «Сотник УСС Іван Андрух» (обидва – 1993); портрети І. Виговського, І. Мазепи (обидва – 1959), П. Чубинського, М. Вербицького (обидва – 1963), М. Шашкевича (1975).

Виставкову діяльність Бідняк розпочав з 1951 року в Канаді. Провів понад 80 виставок у 12 країнах світу. Справжнім мистецьким подвигом Миколи Бідняка був розпис храмів. З 1963 – член Світової асоціації митців, які малюють вустами чи ногами (з центром у Ліхтенштейні). Асоціація врятувала митця від скрути, але згодом Бідняк почав сам допомагати іншим: він постійно дбав про українську творчу молодь у Бразилії, Канаді, США, опікував будинки для літніх людей, сиріт, студентів, учнів.

У 1990 році на концерті в Торонто М. Бідняк зустрівся з відомою співачкою Марією Майчик, яка мала двох синів Тараса та Остапа. Сивочолі закохані разом здійснили турне: Канада, Сполучені Штати, Австралія, Польща. Велетень духу писав: «Життя було б зовсім іншим, якби в мене не було Марії. Вона допомогла мені знайти смисл життя і вернула мене в Україну!». В Україну вони поверталися удвох, щоб не розлучатися. Через півстоліття він повернувся на омріяну Батьківщину. В Україні народилися такі шедеври, як «Ангел над Львовом» і «Чорнобильська Богоматір», «Українські квіти», краєвиди рідної землі, книга «Василь Стус. Поезія в його оформленні».

Микола Бідняк мав успішні виставки у Львові, Тернополі, Києві, Каневі, став членом Національної Спілки художників України та професором Львівської Академії мистецтв, лауреатом Державної премії України ім. Тараса Шевченка (1995).

Раритетне видання трьома мовами, щедро ілюстроване репродукціями картин, світлинами з життя митця здійснили Марія Бідняк і її сини. «Бути українцем – це коштовне діло, – говорив Бідняк. – За приналежність до української нації приходилося платити кров’ю, виснажливим трудом, постійною боротьбою над собою…».

Щоб писати картини, тримаючи пензель устами, треба мати надлюдське бажання жити і творити. Таланту тут замало, бо суспільство знає приклади загублених талантів, нерозкритих творчих доль, обдарованих митців…28 грудня 2000 року у Львові невиліковна хвороба забрала життя великого митця, який зробив для України більше, ніж вона для нього.

Матеріали використано з електронної сторінки Uahistory http://uahistory.com/topics/famous_people/6883 

Василь БЕЖЕНАР,

методист з питань діяльності художніх шкіл

Буковинського центру культури і мистецтва

 

упражнения для пресса

Вкусные кулинарные рецепты

шаблоны joomla 2.5 бесплатно