Новини

"Посмотри, им холодно, а они поют..."

Різдвяні історії до етнопроєкту «Буковинське Різдво»

Розповідь шоста

У кожного свої роздуми, коли тривають Різдвяні свята. Добре, коли ми згадуємо родинну спільну вечерю з традиціями Святвечора, величну Службу Божу в церкві на Різдво Христове, яка закінчується колядою - також спільною. коли впродовж усіх цих свят ходять коляда, вертеп, іроди (як де заведено за народним звичаєм).

Але у багатьох українських сім'ях у такі святошні дні виринають з пам'яті й інші спогади. Вони хоч болять, ятрять душу, але просяться в одежу слова. Бо живі в пам'яті, як живі серед нас в ці дні й рідні та близькі люди - учасники тих подій.

Людські долі трьох голодоморів, героїв спротиву радянській владі, вояків ОУН-УПА, репресованих у різні часи, політичних в'язнів, активістів українських революцій, Майдану, воїнів, добровольців, волонтерів, капеланів неоголошеної російсько-української війни на Сході нашої держави.

Чи маємо ми право забути їх?! Гріх великий, вважається за давніми традиціями, радіти навіть у великі свята, не пам'ятаючи про страждання предків своїх. Молитва, запалена свічка, хліб і до хліба (що Бог послав), світлий спомин... Лише єдине, що може освітити щасливу дорогу усіх наступних поколінь.

Бо такі свідчення, як ці - Олександри Сільвестрівни Гасяк з села Драчинці на Кіцманщині, для української історії терміну давності не мають. Й не повинні забуватися. Бо так складаються події сучасності, що висновок про них не вимагає жодних нині модних експертних думок. Усім зрозуміло: історія нас не вчить.

Але ніколи зламати український дух не вдавалося. Тут доречно послухати лише один фрагмент розповіді Олександри Сільвестрівни про українське Різдво у тюремних таборах. Святвечері не мали, а... колядували. Наглядачі дивувалися: "Посмотри, им холодно, а они поют..."

І ці різдвяні історії - найперше для тих, хто ще досі не вірить в силу духу і волі наших людей. І для тих, хто не бажає усвідомлювати потужну енергетичну сув'язь народної традиції, яка нерідко допомагала вижити. Може через те й окремі сучасники так зневажають українську традицію. Зручніше обзивати її шароварщиною, ніж рахуватися з її силою.

Микола ШКРІБЛЯК