Новини

Прислали пшенички, маку в... посилці

Різдвяні історії до етнопроєкту «Буковинське Різдво»

Розповідь  п’ята

Чернівчанка Орися Запаранюк згадує Різдво в її житті початку 50-х...

Ще в студентські часи радянська влада визначила трагічну долю жінки. Провокації, зради, знущання, приниження, непосильна праця. Таке пережили тоді тисячі українців. Слухаєш розповідь цієї мудрої і світлої жінки - серце леденіє.

Але в її словах про тяжкі пережиті молоді роки водночас стільки добрих почуттів любові до порядних людей, рідної мови, традицій і культури. До всього, що було і буде для пані Орисі невіддільним від найдорожчого - України.

Переживаючи за долю рідної землі, молоді, але нескорені, репресовані українці співали в тюрмі перероблену колядку:

Уставайте діти України,

скиньте ярмо і кайдани.

Хай засяє зірка волі

над вкраїнськими полями.

До сліз щемливо слухати згадку жінки про те, як ту пшеничку, переслану в посилці, зварила їм чергова по бараці, старенька татарочка Тиміршаєва. Воістину Божий дар - людська світла пам'ять, яка береже світлі імена для сущих поколінь. Аби не забували вони добро і ...не забувались.

...Як відома українська попзірка, яка в одній із радіопередач тричі розхвалювала свої гостювання у поважної гуцулки з Верховинщини, записала від неї багато співанок, але жодного разу навіть імені тієї привітної ґаздині не згадала.

Тож, коли слухаєш такі розповіді, по-справжньому починаєш розуміти чого вартують людська пам'ять, порядність та відданість. І що переконливішим може бути за ці правдиві історії, які розповіла нам репресована радянською системою Орися Запаранюк.

На жаль, таких невеселих різдвяних історій немало. Долю України сповна розділили її вірні патріоти. І в різдвяну пору такі спогади звучать знаково: є над чим замислитись... Небо відкрите. Правда звучить дзвінко. Благодать Рожденного Бога завжди з нею.

Микола ШКРІБЛЯК