Новини

Відродження буковинського ліжникарства

Проект "Відродження буковинського ліжникарства" пройшов експертний відбір конкурсу культурно-мистецьких проектів від Українського культурного фонду.

З приємністю повідомляємо, що проект Комунального Учбово-методичного центру культури Буковини "Відродження буковинського ліжникарства" пройшов експертний відбір конкурсу культурно-мистецьких проектів від Українського культурного фонду. Наразі завершено етап розгляду 522 культурно-мистецьких проектів, що пройшли технічний відбір. До оцінювання проектних заявок було залучено 58 експертів з восьми експертних рад. З деталями можна ознайомитися за посиланням: https://ucf.in.ua/news/15_08_2018.

Реалізація проекту «Відродження буковинського ліжникарства» дозволить повернути візерунок та колористику буковинського, зокрема – путильського ліжника. Адже не таємниця, що правдивий гуцульський ліжник чимраз відтісняється сучасними стилізованими зразками, тож охорона саме традиційного ліжника і всяка його популяризація необхідна.

Щиро сподіваємося, що наш почин у цьому напрямку дасть бажані плоди і автентичний буковинський ліжник повернеться в інтер'єр, обрядовість і культуру людини.

Довідково.За технологією автентичний старовинний ліжник витканий методом простого полотняного переплетення. Перші гуцульські ліжники, як свідчать наявні мистецтвознавчі джерела, були смугастими. Наступною, більш удосконаленою технікою ліжникарства є техніка килимового закладного ткацтва (на межеву нитку), такі ліжники датуються приблизно ХІХ століттям.

Уже в ХХ столітті в орнаментиці з’являються ромби, узір «баткатий». У другій половині ХХ століття з’являються коверцові ліжники (фактично – килими) та вуставкові (такі, що візерунки перебрали від вуставок – частин вишитої сороки). В цей же період ліжник починають чесати і він перетворюється за мистецький виріб. На 70-ті роки ХХ століття припадає пік популярності цього виробу, він активно входить і в міський побут, ліжникарки отримують замовлення практично з усього світу. Аби гармонійніше влитися в інтер’єр, ліжник знову повертається до лаконічних орнаментів, при цьому зберігає усю естетику автентики.

Якщо говорити про специфіку саме буковинського ліжника, то він різниться передусім колористикою: кольорова гама яскрава, із переважанням фіолетового, жовтого, жовтогарячого кольорів. Мало застосовується сірий колір (на відміну від яворівського ліжника). Буковинські автентичні ліжники також майже не мали монохромної гами.

Путильська фабрика з переробки вовни, яка діяла у цей час, займалася також виготовленням ліжників і за основу бралися автентичні зразки. Ліжникарство перетворилося на народний промисел, з якого жили цілі покоління.

У 90-х роках відбувся суттєвий занепад у традиції буковинського ліжникарства. Згубний вплив мала спроба мистецтвознавчого та дизайнерського втручання у роботу майстринь-ліжникарок, що призвело до продукування псевдотрадиційного кічу. З закриттям вищезгаданої фабрики поступово занепав також інтерес майстринь до виготовлення саме буковинського ліжника.

З огляду на це вважаємо за необхідне відновити традицію буковинського ліжникарства – унікального промислу, невіддільного від традиційної культури українця-горянина.