Робота Анатолія Житарюка «Благовість. Для Софійки» як культурографічне джерело для вивчення буковинської писанки

Художня культура Буковини ХХ–ХХІ ст. є конгломеративною. Незважаючи на те, що існує величезне розмаїття мистецьких напрямів, стилів чимало художників звертаються до тем свого минулого. Їхня творчість нерозривно пов’язана з національними традиціями, дуже сучасна і досить новаторська. Одним і таких є Анатолій Житарюк. Його манять давні традиції Великодня, а саме сакральна знаково-символічна мова писанок. Він з трепетністю вимальовує цей мініатюрний витвір мистецтва. Тому роботу митця можна вважати культурографічним джерелом, яке послужить для дослідження сучасним науковцям.

У 2014 році Анатолій Житарюк написав тематичну композицію «Благовість. Для Софійки», присвятивши її внучці Софійці, яка на той час мала лише народитися. Твір мистецтва має глибокий символічний зміст. Тут розкрита тема жінки: жінки-матері та пречистої Діви. Картина виконана у техніці пастельного живопису.

Центральним образом роботи є вагітна жінка. Позаду неї художник зображує ікону Богородиці з Дитям. Вони безликі, цим він передає філософську сутність ікони. Пречиста однією рукою обіймає та пригортає близько до серця свою дитину. Його голівка нахилена до Богородиці. Відчувається любов, біль матері, внутрішні переживання Марії за долю Ісусика, адже материнське серце здатне зігріти весь світ.

Образ на іконі автор картини зображає недаремно, адже більшість жінок, які хочуть стати матерями моляться до ікон Пресвятої Богородиці про дарування дітей, їхнього благополуччя, здоров’я, просять сімейного щастя.

"Благовiсть. Для Софiйки", картон, пастель, 2014 рік

Художник рушить усі закони академізму, надаючи перевагу формі, лінії та кольору. Це не реалістичне зображення біологічної будови тіла жінки, а її форми, стилізовані, узагальнені, пластичні, трансформовані. Анатолій Миколайович звертає увагу не на зовнішню красу, а на внутрішній світ, занурюється в символічну сутність жінки. Адже їй присвоєна висока місія в житті: ростити дітей, оточувати близьких її людей турботою, нести у світ кохання та красу, бути берегинею домашнього вогнища.

Його робота наче «гра форм». Виразний силует, енергетична лінія, яскрава, але водночас спокійна палітра кольорів, складна композиція, художньо-пластичне вирішення форм передає найкращі якості майстерності митця.

Художник у творчій концепції надає перевагу підкресленій лінією графічності та декоративності живописних плям. Тональною і кольоровою розтяжкою він у рамках великих частин силуету добивається складної розробки живописної ситуації – все це дає можливість говорити про індивідуальну творчу манеру письма. Колір художник використовує для вираження емоційної сторони художнього образу та з метою чисто декоративного збагачення. Майстер таким прийомом спирається на засади художнього методу модернізму та формалізму.

Митець у своїй картині вводить глядача у стилізований світ образів і символів. Його образ жінки дещо містичний та енігматичний. Жінка по пояс зображена у формі писанки. Внутрішнім овалом він наче відокремлює художню цінність писанки від символічної, адже писанка - це символ зародження нового життя. Серед магічних знаків-символів художник використовує: трикутник, безконечник, квітку. Таку писанку писали переважно молоді майстрині, які мріяли про народження дитини. Трикутник – символ, що означає батька, матір та дитину; квітка – новонароджених дітей; безконечник – безкінечне життя. Така система символів утворює магічне коло захисту сімейного вогнища.

Анатолій Житарюк у своїй творчій роботі також використовує напис Софія. Пише кириличним письмом, яке використовують для підписів святих на іконах. Таким прийомом автор свою роботу одухотворяє. Вона стала оберегом для його внучки.

Альона БЕЖЕНАР,

мистецтвознавиця,

методистка Буковинського центру культури та мистецтва